Беата Бачинська: іспаністка й театрознавиця, професор кафедри іберистики Інституту романської філології Вроцлавського університету, де викладає іспанську літературу. Авторка праць присвячених іспанському та польському театрам, зокрема присутності іспанської драматургії Золотого Століття у польській театральній традиції. У 2010–2014 роках брала участь у роботі міжнародного консорціуму ТС/12. Patrimonio Teatral Clásico Español. Textos e Instrumentos de Investigación, який мав за мету поширення спадщини давнього іспанського театру за посередництвом цифрових технологій, https://www.cervantesvirtual.com/portales/ teatro_clasico_espanol/investigacion_proyecto_tc12/. Є членом дослідницької групи PROTEO (Університет Бургоса) та співпрацює з Інститутом ім. Єжи Ґротовського у Вроцлаві, який з 2009 року опублікував під її авторським опрацюванням польсько-іспанське видання Księcia Niezłomnego Juliusza Słowackiego / El príncipe constante Calderóna. Присвятила дві монографії творчості Педро Кальдерона де ла Барка „Książę Niezłomny”. Hiszpański pierwowzór i polski przekład (2002) та Dramaturg w wielkim teatrze historii. Pedro Calderón de la Barca (2005). Остання, подібно як і видання Księcia Niezłomnego (https://www.cervantesvirtual.com/nd/ark:/59851/bmcn8944), опублікована у цифровій версії іспанською мовою Віртуальною бібліотекою імені Мігеля де Сервантеса: https://www.cervantesvirtual.com/nd/ark:/59851/bmck37r2. Авторка академічної синтези під назвою Historia literatury hiszpańskiej (PWN 2014). У 2023 році була вибрана членом комітету наук про літературу ПАН (каденція 2024–2028). Король Іспанії Філіп VІ у 2018 році нагородив її командорським хрестом цивільної заслуги (Encomienda de la Orden del Mérito Civil) за заслуги у розповсюдженні іспанської літератури і культури. Співавторка (з Евою Кулак) розділу про романську філологію у Львівському університеті (том І монографії).
Анна Брожек: філософ, піаністка, теоретик музики, професор Варшавського університету, керівник Центру досліджень традиції Львівсько-варшавської школи. Закінчила філософські (2003) і піаністичні (2004) студії у Кракові, а згодом здобула ступінь доктора (2006) і габілітацію (2008) з філософії. Має також габілітацію у галузі мистецтва (теорія музики), присуджену в Музичній академії у Кракові. У 2015 році отримала титул професора гуманітарних наук. Авторка та співавторка кільканадцяти книг та численних статей з логічної семіотики, методології, історії і філософії логіки, онтології, а також з філософії та теорії музики, зокрема монографій: Principia musica. Logiczna analiza terminologii muzycznej (Sepmer 2006), Kazimierz Twardowski. Die Wiener Jahre (Springer 2010), Questions and Answers (Rodopi/Brill 2011), Teoria imperatywów i jej zastosowania (Copernics Center Pres 2014), Analiza i konstrukcja (Copernicus Center Press 2021). Керувала кількома грантами в рамках програм Фундації польської науки, Національного центру науки та Національної програми розвитку гуманітаристики. Нагороджена, зокрема, нагородою голови Ради Міністрів за докторську дисертацію (2006) та нагородою Національного центру науки (2017); у каденції 2017–2023 була членом Академії молодих вчених Польської академії наук. Як піаністка, зокрема записала, номінований до “Фредерика”, двоплатівковий альбом „Roman Maciejewski: Complete piano mazurkas” (2011). Опрацювала розділ про історію філософії у Львівському університеті (том ІІІ монографії).
Анна Бужинська-Каменецька: доктор гуманітарних наук (за спеціалізацією мовознавство), ад’юнкт кафедри практичного мовознавства Інституту польської філології Вроцлавського університету, керівник Робітні антропологічної лінгвістики. Її наукові інтереси охоплюють сфери культурної лінгвістики, лінгвістичної генології (діахронні дослідження жанрів) та глотодидактики польської мови (теорія та практика дидактики польської мови як іноземної). Проводить дослідження давніх підручників для викладання польської мови як іноземної (XVI–XVIII ст.). Також займається питаннями взаємопроникнення мов і культур на прикордонних територіях та становищем польської мови на колишніх Східних Кресах Польської Республіки. В межах діяльності Лабораторії антропологічної лінгвістики організовує конверсаторії з циклу „Język a Kultura”, а також наукові зустрічі „Wrocławskie Kolokwia Etnolingwistyczne” та міжнародні семінари, присвячені польській мові як іноземній, другій та успадкованій. Виконує обов’язки головного редактора часопису „Język a Kultura” (Видавництво Вроцлавського університету). Є авторкою багатьох публікацій, найважливішою з яких є монографія Jakże rad bym się nauczył polskiej mowy… O glottodydaktycznych aspektach relacji „język a kultura” w nauczaniu języka polskiego jako obcego (Wrocław 2002) та багатьох розвідок та статей. Співредакторка багатьох післяконференційних томів, зокрема тому Kresowe dziedzictwo. Studia nad językiem, historią i kulturą (Wrocław 2012) та Przeszłość i teraźniejszość edukacji na Kresach. Zbiór studiów z języka i kultury (Wrocław 2013). Вона є членом eтнолінгвістичної мовної комісії ПАН, а також членом Асоціації польських та іноземних викладачів польської культури та польської мови як іноземної „Брістоль”. Вона є співавторкою (разом з Анною Домбровською) розділу про історію польської лінгвістики у Львівському університеті (том І монографії).
Роксоляна Головата: історикиня мистецтва, керівниця і редакторка цифрової платформи „Інтерактивний Львів” у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи у Львові. Випускниця докторантських студій наук про культуру в Інституті історії мистецтва Вроцлавського університету, а також докторантських студій з історії Українського Католицького Університету. У Вроцлавському університеті приготувала докторську дисертацію під назвою The impact of socio-cultural changes on the development of the southern part of the Halych suburb in Lviv in the late 18th and early 20th century. Є членкинею дослідницької групи у Центрі міської історії, яка займається запліччям культурної спадщини у Львові, де опрацьовує тему консерваторського руху у Львові у Другій Речі Посполитій. Наукові зацікавлення охоплюють історію Львова ХІХ і ХХ століття, порівняльну урбаністику, перцепції міських просторів, мистецькі мережі у Львові та їхні прояви в публічному просторі міста. Є співавторкою (з Рафалом Ейсмонттом) розділу про історію мистецтва у Львівському університеті (том ІІІ монографії).
Маріола Гошовська: габілітований доктор, професор Жешувського університету на кафедрі історичної освіти й культури в Інституті історії Жешувського університету. Голова жешувського кола Історичного товариства. Авторка понад 120 наукових статей у сфері історії історичної освіти, історії історіографії й історії жінок. Співредакторка кількох колективних праць: Galicja a powstanie styczniowe, Wydawnictwo DiG, Warszawa-Rzeszów 2013 (разом з Аґнєшкою Кавалець і Леонідом Зашкільняком), Historia. Ciągłość i zmiana, Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, Rzeszów 2016 (разом з Павелом Сєрженґою та Йоанною Пісулінською), Wspólne dziedzictwo. Rzeczpospolita Obojga Narodów w polskiej, litewskiej i ukraińskiej historiografii XIX–XXI wieku, Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, Rzeszów 2019 (разом з Йоанною Пісулінською, Павелом Сєрженґою та Леонідом Зашкільняком). Авторка монографій: Praktyka nauczania historii w Polsce, Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego (Rzeszów 2002), Siła tradycji, presja życia. Kobiety w dawnych podręcznikach dziejów Polski (1795–1918), Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego (Rzeszów 2005); Ludwik Finkel i Akademia Umiejętności w Krakowie. Z dziejów współpracy Lwowa i Krakowa w XIX i XX wieku, Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego (Rzeszów 2011), Szymon Askenazy i jego korespondencja z Ludwikiem Finklem, Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego (Rzeszów 2013). Співавторка (з Павелом Сєрженґою) розділу про історію на Філософському факультеті Львівського університету у 1869–1914 роках (том ІІ монографії).
Ґжеґож Грицюк: професор Вроцлавського університету, керівник кафедри історії Східної Європи Історичного інституту Вроцлавського університету. Його наукові зацікавлення зосереджуються на національних питаннях Центрально-Східної Європи ХІХ і ХХ століття, історії України та польсько-українських стосунках у ХХ столітті, проблематиці примусових міграцій у Східній Європі. Проводив дослідження та пошуки у польських, українських, російських, білоруських, литовських, німецьких і чеських архівах. Автор понад 200 наукових публікацій, зокрема монографій: Gazeta Lwowska 1941–1944 (вид. II, Wrocław 1996), Polacy we Lwowie w latach 1939–1944. Życie codzienne (Warszawa 2000), „Kumityt” Polski Komitet Opieki Lwów-Miasto w latach 1941–1944 (Toruń 2000), Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931–1948 (Toruń 2004), Przesiedleńcy. Wielka epopeja Polaków 1944–1946 (Kraków 2023); співавтор праці Masowe deportacje ludności w Związku Radzieckim, (Toruń 2004), співавтор i редактор атласу Wysiedlenia, wypędzenia, ucieczki 1939–1959. Atlas ziem Polski (II видання виправлене й доповнене, Warszawa 2022) та видання джерел, зокрема Wołyń i Galicja Wschodnia pod okupacją niemiecką 1943–1944 (з Лукашем Адамським; Warszawa 2019), Wołyń i Galicja Wschodnia za „drugiego Sowieta” (з Лукашем Адамським; Warszawa 2019). Опрацював розділ про історичні науки в Університеті Яна Казимира/Львівському Державному Університеті ім. Івана Франка у 1939–1945 роках (том ІІ монографії).
Ева Ґженда: габілітований доктор, професор Вроцлавського університету, історик літератури, працює на кафедрі історії літератури романтизму Вроцлавського університету, керує Робітнею гуманістичних досліджень гірської проблематики www.gory-pbhpg.eu. Авторка понад ста розвідок і наукових статей. Проводить дослідження у сфері літератури і культури ХІХ століття, з особливим фокусом на літературу польського романтизму та у сфері гуманістичної антропології. Також займається культурним і літературним простором, регіональною та гірською проблематикою. Редагує річник „Góry-Literatura-Kultura” (до цього часу під її редакцією, у 2010–2021 роках, вийшли томи 5. – 15.). Редакторка гірської серії Universitas, у межах якої опубліковано дві монографії: Яцек Колбушевський, Góry. Przestrzenie i krajobrazy. Studia z historii literatury i kultury (Kraków 2020) та Od Kaukazu po Sudety. Studia i szkice o poznawaniu i zamieszkiwaniu gór dalekich i bliskich, під редакцією Еви Ґженди (Kraków 2020). Також є авторкою двох монографій, присвячених польській літературі: Ева Ґженда, Funkcja i estetyka motywów drzewa i lasu w twórczości Juliusza Słowackiego (Wrocław 2000); Ева Ґженда, Będzięsz z chlubą wskazywać synów twoich groby… Mitologizacja mogił bohaterów w literaturze i kulturze polskiej lat 1795–1863 (Wrocław 2011). Опрацювала розділ про історію польського літературознавства у Львівському університеті до 1914 року (том І монографії).
Мацєй Ґоломб: музиколог, професор гуманітарних наук. Займається музикою в культурі, а саме історією й теорією музики ХІХ і ХХ століття, шопенологією та методологією музикологічних досліджень. Докторську дисертацію на тему Teoria i jej kompozytorskie aspekty w muzyce dwunastotonowej I połowy XX wieku захистив у 1891 році на Історичному факультеті Варшавського університету. У 1990 році там само габілітувався на основі праці Chromatyka i tonalność w muzyce Chopina. У 1999 році йому присуджено титул професора. Автор понад 160 наукових статей і таких книг: Dodekafonia (Bydgoszcz 1987), Chromatyka i tonalność w muzyce Chopina (Kraków 1991; нім. вид. Kolonia 1995), Józef Koffler (Kraków 1995; англ. вид. Los Angeles 2004), Spór o granice poznania dzieła muzycznego (Wrocław 2003; англ. вид. Frankfurt am Main 1998), Józef Michał Chomiński (Wrocław 2008), Muzyczna moderna w XX wieku (Wrocław 2011; англ. вид. Frankfurt am Main 2016), Twelve Studies in Chopin (Frankfurt am Main 2014), Mazurek Dąbrowskiego. Muzyczne narodziny hymnu (Warszawa 2021). Редактор таких публікацій: Przemiany stylu Chopina (Kraków 1993), Muzykologia we Wrocławiu (Wrocław 2005), Chopin w kulturze polskiej (Wrocław 2009). Опрацював розділ про історію музикології у Львівському університеті (том ІІІ монографії).
Анна Домбровська: професор, габілітована доктор, мовознавиця. Працює в Інституті польської філології Вроцлавського університету. Її наукові зацікавлення зосереджені на питаннях культурної лінгвістики, історії викладання польської мови як іноземної, польській мові у мовленні іноземців та інших проблемах полоністичної глотодидактики. Є авторкою кількох книг, зокрема Eufemizmy współczesnego języka polskiego (Wrocław 1993), Słownik eufemizmów polskich, czyli w rzeczy mocno, w sposobie łagodnie (Warszawa 1998), Język polski (Wrocław 2004) та співавторкою праць із полоністичної глотодидактики, наприклад, Z Wrocławiem w tle: zadania testowe z języka polskiego dla cudzoziemców (Wrocław 2005), Co warto wiedzieć. Poradnik dla nauczycieli języka polskiego jako obcego na Wschodzie (Warszawa 2010), Przewodnik po trudnych miejscach polszczyzny (Kraków 2024), а також понад сотні наукових статей. (Спів)редагувала кілька колективних монографій, впродовж багатьох років була головною редакторкою часопису „Język a Kultura”. У рідному Університеті виконувала різні керівні функції (наприклад, була директоркою Школи польської мови і культури для іноземців), а також репрезентувала гроно самостійних науково-дидактичних працівників у Сенаті Вроцлавського університету. У 2000–2004 роках була президентом Асоціації польських і закордонних викладачів польської культури і польської мови як іноземної „Брістоль”. Брала участь у створенні польської системи іспитів з польської мови для іноземців. Впродовж двадцяти років (2004–2024) входила до складу Державної комісії з підтвердження знання польської мови як іноземної. Є співавторкою (з Анною Бужинською-Каменецькою) розділу про польське мовознавство у Львівському університеті (том І монографії).
Маркус Ебергартер: літературознавець і перекладознавець, габілітований доктор, професор Варшавського університету, керівник кафедри досліджень літературної комунікації в Інституті практичної лінгвістики Варшавського Університету, а також ад’юнкт в Інституті книги і читання Національної бібліотеки у Варшаві. Докторська дисертація присвячена Титусу Чижевському і польському формізму (Der poetische Formismus Tytus Czyżewskis. Ein literarischer Ansatz der frühen polnischen Avantgarde und sein mitteleuropäischer Kontext, München 2004), габілітація – перекладацьким біографіям львівських літературних перекладачів ХІХ століття (Die translatorischen Biographien von Jan Nepomucen Kamiński, Walenty Chłędowski und Wiktor Baworowski. Zum Leben und Werk von drei Literaturübersetzern im 19. Jahrhundert, Warszawa 2018). Редактор наукових видань, зокрема номеру Biografie tłumaczy часопису „Przekładaniec” (2023). Член наукової ради часопису „Czasopismo Zakładu Narodowego im. Ossolińskich”. Наукові зацікавлення: Translator Studies, літературний переклад, дослідження рецепції і соціології перекладу та літератури, історія книжок і бібліотек у ХІХ і ХХ столітті, історія науки та наукових інституцій. Опрацював розділ про історію германської філології у Львівському університеті (том І монографії).
Рафал Ейсмонтт: історик мистецтва, габілітований доктор, професор Вроцлавського університету, директор Інституту історії мистецтва, голова вроцлавського відділу Товариства істориків мистецтва, голова Воєводської ради охорони пам’яток при нижньосілезькому воєводському консерваторі пам’яток. Автор численних праць присвячених історії міст, зокрема нагородженою міністром науки Kod Genetyczny Miasta. Średniowieczne miasta lokacyjne Dolnego Śląska na tle urbanistyki europejskiej (Wrocław 2009). Співавтор і редактор кільканадцяти томів Atlas historyczny miast, t. Śląsk, співредактор і автор понад 100 записів до Leksykon Architektury Wrocławia (Wrocław 2011), автор кількасот публікацій пов’язаних головно з історією урбаністики і консерваторською проблематикою. Стипендіат Інституту Гердера у Марбурзі і Фундації Лянцкоронських з Бжезя у Римі та Флоренції. Отримував нагороди від міської влади Немчі, Олави, Легниці і Вроцлава. Є співавтором (з Роксоляною Головатою) розділу про історію мистецтва у Львівському університеті (том ІІІ монографії).
Ева Кристина Кулак: габілітована доктор, працівниця Інституту романської філології Вроцлавського університету, де викладає іспанську літературу та історію Іспанії. Її наукові зацікавлення передусім концентруються навколо літературних творів як документі суспільного життя. Є авторкою праць з іспанського і французького літературознавства, зокрема монографій Owoce hesperyjskich ogrodów. Obraz literatur Półwyspu Iberyjskiego w polskich wydawnictwach informacyjnych i popularnonaukowych (Toruń 2002) та Kształtowanie się poczucia tożsamości Katalończyków na podstawie piśmiennictwa okresu odrodzenia kulturalnego i narodowego (XIX w. ─ początek XX w.) (Kraków 2016). Членкиня редакції часопису „Estudios Hispánicos”.
Є співавторкою (з Беатою Бачинською) розділу про історію романської філології у Львівському університеті (том І монографії).
Томаш Кшижовський: історик, вірменолог, випускник магістерських (історія Східної Європи), післядипломних (архівістика і бібліотекознавство) та докторантських (2018) студій Факультету історії та культурної спадщини Папського університету Івана Павла ІІ у Кракові.
У 2018–2019 роках викладав у цьому ж Університеті. З 2019 року є науковим працівником Осередку досліджень вірменської культури у Польщі Польської академії знань у Кракові. Учасник дослідницьких проєктів і наукових конференцій пов’язаних з історією польських вірмен, католицької церкви у Східній Європі, південно-східних кресів і архівних колекцій у Львові. З 2015 року – секретар редакції наукового часопису „Lehahayer. Czasopismo poświęcone dziejom Ormian polskich”. Учасник редакційного колективу серії „Pomniki dziejowe Ormian polskich”, а також дослідницьких грантів: „Encyklopedia Ormian polskich” та „Ormianie kresowi na Śląsku po 1945 r.”. У 2020 році отримав нагороду „Przeglądu Wschodniego” за книгу Archidiecezja lwowska obrządku ormiańskokatolickiego w latach 1902–1938 (Kraków 2020). У 2022 році – стипендіат Фундації Лянцкоронських. З 2024 року – керівник гранту Національної програми розвитку гуманітаристики під назвою „Duchowieństwo ormiańskie w Polsce od XIV do XXI wieku. Słownik biograficzny”. Член Польського товариства усної історії та Вірменського культурного товариства; автор кількох десятків наукових розвідок і видань джерел з історії та культури Вірмен у Польщі XVIII–ХХ століття. Опрацював розділ про історію орієнталістики у Львівському університеті (том І монографії).
Марек Мілавіцький: домініканець, теолог, доктор гуманітарних наук (ступінь отриманий в Університеті комісії національної освіти у Кракові), віцедиректор Домініканського історичного інституту у Кракові. Нині мешкає у Києві, де створює осередок історичних досліджень при Інституті релігійних наук Святого Томи Аквінського, що діє під опікою домініканського ордену. Автор понад шістдесяти публікацій з історії Ордену провідників і Католицької церкви латинського та вірменського обрядів на польських землях і в Центрально-Східній Європі загалом, з особливим акцентом на ХІХ і ХХ столітті. Редактор кількох збірок наукових праць, виданих у серії Домініканського історичного інституту, автор книги під назвою Polscy dominikanie na misjach w Chinach w latach 1937–1952 (Esprit 2007). Опрацював розділ про історію теології у Львівському університеті (том ІІІ монографії).
Мар’ян Мудрий: випускник Історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, нині обіймає посаду доцента на кафедрі новітньої історії України. Спеціалізується на історії України та Центрально-Східної Європи ХІХ і ХХ століття. Захистив кандидатську дисертацію під назвою Польсько-українські відносини в Галичині у 1867–1890 роках. Політичний аспект (1997). Автор численних публікацій з історії політики, ментальності та інтелектуального життя в Галичині, а також історії Львівського університету; співавтор синтези історії України Час народів. Історія України ХІХ ст. (Львів 2016). Опрацював розділ присвячений суперечкам про утраквізацію Львівського університету і обставинам створення Українського таємного університету у Львові 1921–1925 (том ІІ монографії).
Якуб Піґонь: габілітований доктор, професор Інституту класичних, середземноморських та орієнталістичних студій Факультету неофілології Вроцлавського університету. Член комітету наук про античну культуру ПАН, належить до Польського філологічного товариства і Вроцлавського наукового товариства. Класичний філолог, спеціалізується на римській літературі Августинського періоду та Раннього царства (І–ІІ ст. н.е.), автор кількох десятків національних і закордонних публікацій, присвячених таким авторам як Вергілій, Овідій, Сенека, Пліній Молодший, Тацит і Светоній. Під його редакцією вийшов том The Children of Herodotus: Greek and Roman Historiography and Related Genres (Newcastle upon Tyne 2008). Опрацював 10 розширених гасел до The Tacitus Encyclopedia під ред. В. Е. Паґана (Hoboken-Chichester 2023). У 2003–2023 роках був головним редактором часопису „Eos: Commentarii Societatis Philologae Polonorum” (створеного у Львові Людвіком Цвіклінським у 1893 році). Опрацював розділ про історію класичної філології у Львівському університеті (том І монографії).
Мірослава Подгаєцька: габілітований доктор, професор Опольського університету в Інституті мовознавства. Її дослідницькі зацікавлення охоплюють історію лексикографії, лінгвістику мовних контактів, історію дидактики англійської мови та біографістику. Авторка трьох монографій: Russian Borrowings in English: A Dictionary and Corpus Analysis (Opole 2013), A History of Polish-English/English-Polish Bilingual Lexicography (1788–1947) (Opole 2016), Lektorzy języka angielskiego w międzywojniu (Kraków 2021), а також понад п’ятдесяти статей опублікованих у наукових часописах, розділів у монографіях та рецензій. Була членом авторського колективу при підготовці видання Leksykografia. Słownik specjalistyczny (Kraków 2020). Взяла участь у понад сорока наукових конференціях у країні та закордоном, також прочитала кілька гостьових лекцій. Є бенефіціаркою стипендії „Cordell Collection of Dictionaries”, Державний університет Індіани, Терре-Хот, США (2005, 2012), керівником дослідницького проєкту Національного центру науки (2011–2016), а також бенефіціаркою стипендії Фонду Кліфорда і Марі Корбрідж (Clifford and Mary Corbridge Trust, 2018). Входить до міжнародних мовознавчих товариств: Європейської асоціації лексикографії (EURALEX), Міжнародного товариства історичної лексикографії і лексикології (ISHLL), Словникового товариства Північної Америки (DSNA), Гельсінського товариства історичної лексикографії (HSHL), а також до Польського мовознавчого товариства (PTJ) та Польської асоціації вивчення англійської мови (PASE). Є членом редакційної колегії монографічної серії „World Histories of Lexicography and Lexicology” берлінського видавництва Language Science Press. Зараз працює над монографією, яка охоплює історію повоєнної польсько-англійської та англійсько-польської лексикографії. Опрацювала розділ про історію англійської філології у Львівському університеті (том І монографії).
Адам Редзік: професор, габілітований доктор, правник та історик, керівник кафедри права і пенітенціарної політики Варшавського університету, член комісії історії науки Польської академії знань, співзасновник Інституту Аллерганда. Автор кількасот наукових розвідок, зокрема: Wydział Prawa Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1939–1946 (Lublin 2006), Prawo prywatnego na Uniwersytecie Jana Kazimierza we Lwowie (Warszawa 2009), Academia Militans. Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie (спільно з Романом Дудою, Мар’яном Мудрим, Лукашем Томашем Срокою, Вандою Войткєвич-Рок, Юзефом Волчанським, Анджеєм Каєтаном Врублевським), Rafał Lemkin (1900-1959) – co-creator of international criminal law. Short biography (Warsaw 2017), Historii Adwokatury (спільно з Томашем Й. Котлінським, вид. 4, Warszawa 2018). Переклав й опрацював, зокрема Zagłady Żydów lwowskich (1941–1944) авторства Якуба Гоніґсмана (Warszawa 2007). Написав передмову і відредагував Prawo karne, wykład porównawczy z uwzględnieniem prawa obowiązującego w Rzeczypospolitej Polskiej авторства Юліуша Макаревіча (Warszawa 2022). Аналізуючи офіційні правові акти історії Львівського університету, опрацював розділ про історію Університету від початку Єзуїтської колегії до першої половини ХХ століття (том І монографії).
Кароль Санойца: професор Вроцлавського університету, габілітований доктор в Історичному інституті Вроцлавського університету; керівник Робітні бібліографії історії Сілезії в Історичному інституті Вроцлавського університету; віцеголова комісії оцінки шкільних підручників Польської академії знань у Кракові; член польсько-української комісії експертів у справах удосконалення змісту шкільних підручників з історії та географії. Редактор „Opinii Edukacyjnych PAU”. Публікації: Obraz sąsiadów w szkolnictwie powszechnym Drugiej Rzeczypospolitej (Wrocław 2003), Relacje polsko-ukraińskie w szkolnictwie państwowym południowo-wschodnich województw Drugiej Rzeczypospolitej (Kraków 2013). Наукові зацікавлення: історія освіти і науки у ХІХ та ХХ столітті, проблеми сучасної історичної освіти, наукова інформація у галузі історії Сілезії. Опрацював два розділи: про історичні науки та про історію антропології, етнології, археології і преісторії у Львівському університеті у 1914–1939 роках (том ІІ монографії).
Павел Сєрженґа: габілітований доктор, професор Жешувського університету на кафедрі історії історіографії і методології історії в Інституті Історії Жешувського університету. Автор близько 90 наукових статей з історії історіографії, історії Галичини і біографістики. Співредактор наукового часопису „Galicja Studia i Materiały”. В останні роки був співредактором, зокрема з Й. Матерніцьким і Л. Зашкільняком, Złota księga historiografii lwowskiej XIX i XX wieku, t. 2 (Rzeszów 2014), з Л. Зашкільняком, Iсторія та історики у Львівському університеті: традиції та сучасність (до 75-ліття створення історичного факультету) (Львів 2015), з Л. П. Слупецьким, А. Розвалкою, М. Дзікем, Materiały V Kongresu Mediewistów Polskich, t. I., Recepcja i odrzucenie. Kontakty międzykulturowe w średniowieczu (Rzeszów 2017), з Л. Лазурко і В. Тельваком, Спільна спадщиа. Річ Посполита обох народів в польській і українській історичній думці XIX i XX ст. (Wspólne dziedzictwo. Rzeczpospolita Obojga Narodów w polskiej i ukraińskiej myśli historycznej XIX i XX w.) (Drohobycz 2019). Автор монографій: Obchody 200. rocznicy odsieczy wiedeńskiej w Galicji (1883 R.). Galicja i jej dziedzictwo, t. 17 (Rzeszów 2003); Kazimierz Tyszkowski (1894–1940). Z dziejów nauki polskiej w międzywojennym Lwowie, Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego (Rzeszów 2011). Співавтор (разом з Маріолою Гошовською) розділу про історію на Філософському факультеті Львівського університету у 1869–1914 роках (том ІІ монографії).
Гелена Сойка-Машталеж: мовознавиця, полоністка, україністка, доктор гуманітарних наук, працює на кафедрі історії польської мови в Інституті польської філології Вроцлавського університету. Її наукові зацікавлення охоплюють культурну лінгвістику та мовну прагматику. Цікавиться польсько-українськими мовними зв’язками (особливо у сфері ономастики), а також історією науки на колишніх Східний Кресах Речі Посполитої. Авторка багатьох публікацій, зокрема Rusini czy Ukraińcy? Językowy obraz nacji ukraińskiej w prasie polskiej (1918-1939) (Wrocław 2004), Funkcjonowanie etnonimów Rusin i Ukrainiec w prasie polskiej (1918-1939) (Szczecin 2005), Norma językowa w nazwach geograficznych współczesnej Ukrainy (Poznań 2017), Dawne zbiory Uniwersytetu Lwowskiego jako część cyfrowego GLAM (співавтор Марцін Шала, Warszawa 2022), Dawne polskie archiwa lwowskie. Dziedzictwo czy obciążenie? (Wrocław 2023). Опрацювала розділ про українську філологію у Львівському університеті (том І монографії).
Марія Стіня: габілітований доктор, професор Ягеллонського університету на кафедрі історії культури, допоміжних історичних наук й архівістики в Інституті історії Ягеллонського університету. Член двох комісій Польської академії знань: комісії оцінювання шкільних підручників та комісії історії науки. Входить до Товариства любителів історії й пам’яток Кракова, Польського історичного товариства, а також Товариства історії освіти. Головна редакторка „Kroniki Uniwersytetu Jagiellońskiego”. Авторка понад ста публікацій з історії науки, освіти і культури Галичини у ХІХ столітті, історії Кракова другої половини ХІХ століття, з особливим фокусом на історію Ягеллонського університету. Важливим елементом її діяльності є також пошук способів детального передання історичних знань та навичок. Редакторка кількох колективних праць, зокрема: Fundacje stypendialne na rzecz rozwoju kadry naukowej z zakresu humanistyki w zarządzie AU i PAU w latach 1872–1939 (Kraków 2023), Renata Dutkowa (1927–2015) (Kraków 2022), W kręgu historii nauki i oświaty. Uniwersyteckie środowiska filologów krakowskich i lwowskich 1850–1939 (Kraków 2018), дві останні разом з Т. Пудлоцьким. Авторка монографій: Państwowe szkolnictwo gimnazjalne w Krakowie w okresie autonomii galicyjskiej (Kraków 2004); Uniwersytet Jagielloński w latach 1871–1914. Modernizacja procesu nauczania, Towarzystwo Wydawnicze Historia Iagellonica (Kraków 2014). Опрацювала розділ про початки історичних наук у Львові (том ІІ монографії).
Маріуш Хростек: габілітований доктор, професор Жешувського університету, полоніст, літературознавець. Автор книжок Etos dziewiętnastowiecznych zesłańców (Wrocław 2008), „Jeśli zapomnę o nich…” Powikłane losy polskich więźniów politycznych pod zaborem rosyjskim (Kraków 2009), Złote lata polonistyki lwowskiej (1919–1939) (Rzeszów 2016) та кількох десятків розвідок і статей, співредактор тому „Przez gwiazdy i błękit jestem z Wami”. W 200. rocznicę urodzin Słowackiego (Przemyśl – Rzeszów 2009). Наукові зацікавлення зосереджуються навколо літератури ХІХ ст. Основні дослідницькі напрямки охоплюють історію львівської полоністики до 1939 року та її внесок у польську довоєнну гуманітаристику, а також долі польських політичних в’язнів, а саме засланців до Сибіру у ХІХ – на початку ХХ ст., задокументовані як у спогадах та листуванні, так і в літературі. У коло цих інтересів входять, зокрема, досвіди людей, ув’язнених в екстремальних умовах, у тому числі засуджених до смертної кари, а також міфологізація Сибіру ХІХ століття та засланців і потреба розвінчування цих міфів. Опрацював розділ про історію польського літературознавства у Львівському університеті у 1914–1946 роках (том І монографії).
Бартош Ющак: доктор, богеміст, русист, славіст. Ад’юнкт в Інституті слов’янської філології Вроцлавського університету. Ступінь доктора гуманітарних наук у науковій дисципліні мовознавство здобув з відзнакою у Вроцлавському університеті. До головних наукових зацікавлень належать: слов’янське мовознавство; польська, чеська, російська міська діалектологія в діахронічному й синхронічному аспектах; культурологічне й типологічне мовознавство; ономастика. Автор монографії Językowo-kulturowy obraz przestrzeni miejskiej. Polsko-czesko-rosyjskie diachroniczne studium konfrontatywne та наукових статей і розділів у національних і закордонних публікаціях, зокрема: Bohemistyka, Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej, Studia Rossica Posnaniensia, Slavica Wratislaviensia. Редактор кількох колективних праць, зокрема: Słowiańszczyzna dawniej i dziś – język, literatura, kultura. Monografia ze studiów slawistycznych V; Slavica Wratislaviensia. Wyraz i zdanie w językach słowiańskich. Opis, konfrontacja, przekład. Опрацював розділ про історію слов’янської філології у Львівському університеті (том І монографії).