Вступ до тому 1: Філологічні науки
Перший том тритомної монографії Alma Mater Leopoliensis. Dzieje humanistyki lwowskiej 1661-1946 присвячений переважно історії філологічних наук. Його відкриває розвідка професора Адама Редзіка, присвячена офіційним правовим актам, на підставі яких функціонував Львівський університет від початку його заснування аж до початку ХХ століття. Цей розділ трактуємо як своєрідний вступ не лише до цього тому, але й усієї тритомної монографії.
У першому томі монографії ми прагнули описати історію філологічних наук крізь призму не лише наукового доробку знаменитих літературознавців і видатних мовознавців, які зробили значний внесок у розвиток гуманітаристики, але також їхніх учнів, простежити за долею наукових кар’єр педагогів та їхніх вихованців, які гуртувалися навколо структурних одиниць (інститутів, кафедр чи відділів), що функціонували у Львівському університеті. У перших двох розділах, які складають певну цілісність, обговорено традицію літературознавчих досліджень, пов’язаних із польською літературою, а також історію її викладання на створеній у 1817 році кафедрі польської мови та літератури й до exodus львівських вчених після 1945 року.
У першому розділі проф. Ева Ґженда підкреслює, зокрема, дидактичну, наукову і видавничу активність Антонія Малецького, важливу як для Львівського університету, так і для польських полоністичних досліджень загалом. Дослідниця звертає увагу, зокрема на науковий доробок Романа Пілата, його новаторський спосіб проведення літературознавчих досліджень і внесок у створення львівської історично-літературної школи, досягнення міцкевичезнавця Вільгельма Брухнальського і видатного поета та перекладача Яна Каспровича. Другий розділ авторства проф. Маріуша Хростека висвітлює подальші долі літературознавців-полоністів, які працювали вже в Університеті Яна Казимира. Автор презентує досягнення, зокрема Юліуша Кляйнера ─ одного з найвидатніших дослідників польської літератури, а також ─ як його окреслює автор ─ „головного стовпа львівської полоністики”, Еуґеніуша Кухарського ─ найкращого знавця творчості Фредра й автора власної методології дослідження твору у міжвоєнній Польщі, Казімєжа Колбушевського, дослідницькі зацікавлення якого передусім зосереджувалися навколо старопольської літератури. Окрему увагу приділено також постатям габілітованих у ХХ столітті доцентів, серед яких Стефан Вртель-Верчинський чи Стефанія Скварчинська, а також асистенти, зокрема Яніна Ґарбачовська чи Владислав Флоріан. З цими розділами тісно пов’язаний третій, який стосується історії мовознавства. Проф. Анна Домбровська і др. Анна Бужинська-Каменецька описують долі Антонія Каліни, автора першої історичної граматики польської мови, Адама Кринського, співавтора словника Słownik języka polskiego, Казімєжа Нітча, у той час одного з найвидатніших діалектологів, віршознавиці Марії Длуської чи ономаста Вітольда Ташицького, останнього керівника кафедри польської мови у Львівському державному університеті ім. Івана Франка. Деякі з полоністів-мовознавців були одночасно славістами. Їм присвячено два наступні розділи. У четвертому розділі др. Бартош Ющак обговорює наукову і дидактичну діяльність, попередньо згаданих лінгвістів та Тадеуша Лера-Сплавінського, одного з найвидатніших славістів, який був науковим керівником пізніших знаних мовознавців, зокрема Здзіслава Штібера чи Станіслава Бонка. Автор також представляє викладачів слов’янських мов, зокрема Болеслава Чурука і Яна Мєжву, асистентів Станіслава Роспонда, Мар’яна Якубця і Стефана Грабця, які починали свої наукові кар’єри у Львові. П’ятий розділ др. Гелени Сойки-Машталеж присвячений русько/українській філології, історія якої, хоча бере свій початок у 1849 році зі створенням кафедри руської мови і літератури, мала дуже бурливу історію. Авторка зосереджується на представленні досягнень Якова Головацького, Омеляна Огоновського, Зиґмунта Савчинського і Яна Янова. У той час як попередні розділи тісно пов’язані один з одним, як на рівні персоналій, так і інституцій, наступні є окремими розвідками, іноді пов’язаними через дослідницькі інтереси окремих людей або функції, які вони тимчасово виконували. У шостому розділі проф. Якуб Піґонь розглядає історію академічної класичної філології крізь призму, зокрема, видатних елліністів і латиністів, їх науковий доробок і досягнення в університетському викладанні. Тут висвітлені постаті, зокрема Вацлава Ганна, Зиґмунта Венцлевського, Людвіка Цвіклінського, Станіслава Вітковського чи Ришарда Ганшинця. Сьомий розділ авторства проф. Маркуса Ебергартера містить інформацію про історію німецької філології, підготовку вчителів німецької мови (спочатку переважно для потреб монархії) та проблеми із заміщенням посади завідувача кафедри. Дослідник знайомить нас із львівським академічним середовищем, створеним германістами, до якого належали, зокрема Авґуст Зауер, Ришард Вернер, Віктор Доллмайєр, Еміль Петцольд та Здзіслав Жиґульський. Восьмий розділ др. Томаша Кшижовського є збіркою відомостей про розвиток львівської орієнталістики, з особливим наголосом на заснуванні Інституту орієнталістики та орієнталістичних студій у міжвоєнний період. Автор розповідає про діяльність, зокрема Анджея Ґавронського, Мойсея Шорра, Владислава Котвіча, Стефана Стасяка, а також про багатьох викладачів, чиї наукові інтереси стосувалися Близького Сходу, Азії та Західної і Північної Африки. Проф. Беата Бачинська та др. габ. Ева Кристина Кулак презентують історію львівської романістики. Авторки звертають увагу насамперед на заслуги Едварда Порембовича та його учня Зиґмунта Черного у розвитку романістики в Польщі та їхнє унікальне становище в довоєнному Львові. Останній розділ – десятий – завершується розвідкою проф. Мірослави Подгаєцької про англійську філологію. Авторка описує початки викладання англійської мови та долі окремих викладачів. Акцентує на великих наукових досягненнях шекспіролога Владислава Тарнавського та важкі рішення, які він приймав як публіцист і політичний діяч.
Монографія створена у рамках конкурсу під назвою “Національна програма розвитку гуманітаристики ‒ Національна спадщина I/2017 (0170/NPRH6/H11/85/2018)”, оголошеного Міністерством науки і вищої освіти, та реалізованим Інститутом польської філології Вроцлавського Університету.
Анна Домбровська
Гелена Сойка-Машталеж
Вступ до тому 2: Історичні науки
Другий том тритомної монографії Alma Mater Leopoliensis. Dzieje humanistyki lwowskiej 1661-1946 присвячений історії історичних наук, у тому числі допоміжних історичних дисциплін, які підтримують роботу історика, та галузей знань, безпосередньо пов’язаних із методами історичних досліджень (хоча нині виділяються як окремі галузі гуманітарних наук). Йдеться про антропологію, яка стоїть на межі гуманітарних, соціально-психологічних наук, та етнології – одну з дисциплін антропології. Мова також іде про археологію, яка в центральноєвропейській традиції (у німецькомовних і слов’янських країнах) поєднується з історією (див. напр., Класифікацію наукових галузей і дисциплін за OECD). Порівняння етнології та антропології сьогодні помітне в структурі історичних факультетів деяких університетів (напр., Вроцлавського університету). У томі обговорено також преісторію, яка у міжвоєнний період завжди асоціювалася з антропологією та етнологією в лекційних програмах Університету Яна Казимира у Львові.
Ми прагнемо, щоб наша монографія спонукала інших дослідників взятися за цю захоплюючу проблематику дослідження історії Львівського університету, починаючи з опису боротьби зі заснуванням Єзуїтського колегіуму та створення першої кафедри історії у 1784 році в Йосифінському університеті, і аж до моменту, коли радянська влада почала реорганізацію всієї освіти у вересні 1939 року, затвердження нового статуту університету, становища науковців у Львівському державному університеті ім. Івана Франка та часу відразу після закінчення Другої світової війни.
У цьому томі монографії ми прагнули описати історію гуманітарних наук крізь призму наукового доробку видатних істориків, археологів, етнологів, антропологів та їхніх учнів, а також простежити долі наукових кар’єр педагогів та їхніх вихованців, об’єднаних навколо структурних одиниць (інститутів, кафедр чи відділів), що діяли у Львівському університеті. У томі обговорено історичні семінари, які провадили науковці, зокрема Генрик Цайсберґ, Тадеуш Войцеховський, Станіслав Закшевський та Броніслав Дембінський (починаючи з 1870-х рр.), а також створювані львівським історичним середовищем т.зв. наукові школи: зокрема, історична школа, зосереджена навколо Ксаверія Ліске; школа економічної історії Францішека Буяка; школа історії виховання Станіслава Лемпіцького, антропологічна школа, створена Яном Чекановським; чи етнологічна школа під керівництвом Адама Фішера.
Крім дослідників із різних наукових осередків у Польщі – проф. Марії Стіні з Ягеллонського університету, проф. Маріоли Гошовської та проф. Павела Серженґи з Жешувського університету, проф. Кароля Санойца та проф. Ґжеґожа Грицюка з Вроцлавського університету, чиї проблемні статті складають цей том, – нам вдалося залучити доцента Мар’яна Мудрого, чия дисертація, присвячена Українському таємному університету у Львові (1921–1925 рр.), суттєво збагачує дослідження проблематики вищої освіти у Львові та складних польсько-українських стосунків у боротьбі за український університет. Пандемія, а згодом і повномасштабна війна, розпочата Російською Федерацією у 2022 році, унеможливила участь інших українських науковців у нашій роботі, а декого змусила залишити дослідження.
Монографія створена у рамках конкурсу під назвою “Національна програма розвитку гуманітаристики ‒ Національна спадщина I/2017 (0170/NPRH6/H11/85/2018)”, оголошеного Міністерством науки і вищої освіти, та реалізованим Інститутом польської філології Вроцлавського Університету.
Анна Домбровська
Гелена Сойка-Машталеж
Вступ до тому 3: Філософія, Теологія, Музикологія, Історія мистецтва
Третій том тритомної монографії Alma Mater Leopoliensis. Dzieje humanistyki lwowskiej 1661-1946 в основному складається з чотирьох розділів і додатку, в якому містяться два інтерактивні інвентарі. Перший розділ присвячений історії філософії, яку висвітлює проф. Анна Божек. Після попередніх термінологічних узгоджень філософиня приймає розуміння філософії як групи дисциплін, що включають логіку, психологію, метафізику та онтологію, теорію пізнання, етику й естетику, а також історію філософії як допоміжну дисципліну. Авторка висвітлює численні постаті філософів, зокрема Казімєжа Айдукевича, Романа Інґардена, Владислава Вітвіцького, Гелени Слоневської, Ізидори Домбської, які працювали у Львівському університеті в різні періоди його функціонування. Дослідниця зосереджується на Казімєжу Твардовському, феномені його „школи” та різних течіях, які існували в ній. До дисциплін гуманітарних наук також зараховується теологія. Її історії присвячений другий розділ. Автор розділу, др. Марек Мілавіцький, розуміє теологію як богословські науки, які викладалися на Богословському факультеті майже впродовж трьох століть – від початку існування Львівської академії аж до закриття університету у вересні 1939 року. М. Мілавіцький обговорює, зокрема, структуру факультету, участь окремих професорів і викладачів у науковому житті університету та польської держави. Дослідник неодноразово підкреслює досягнення університетських кадрів, особливо у філософсько-богословських науках. Він звертає увагу на важливість Богословського факультету в здобутті ґрунтовної освіти та підготовці католицького духовенства трьох обрядів і багатьох національностей до душпастирської роботи. Два наступні розділи цього тому містять інформацію про історію наук, які в англосаксонській культурі окреслені як arts, тобто науки, пов’язані з мистецтвом. У третьому розділі проф. Мацєй Ґоломб розповідає про історію музикології, діяльність видатного музиколога та історика музики Адольфа Хибінського, а також про його внесок у створення „львівської музикознавчої школи”. Музикологію та історію мистецтва у Львівському університеті пов’язує постать видатного історика мистецтва Яна Болоза-Антоневича, який першим запропонував Філософському факультету Львівського університету ідею заснування кафедри музикології при університеті. Цьому історикові, а також іншим історикам мистецтва, зокрема Владиславу Подлясі, Мєчиславу Ґембаровичу, Кароліні Лянцкоронській, присвячений четвертий розділ. У ньому проф. Рафал Ейсмонтт і др. Роксоляна Головата докладно висвітлюють історію історії мистецтва як університетського напрямку. Показують діяльність львівських істориків мистецтва в ширшому контексті. Описують їхню консерваторську активність на тлі мистецького життя Львова ХІХ століття.
Пропонуємо читачам тритомну монографію у вигляді електронної книги, збагачену доступом до цифрового архіву (https://archiw.uwr.edu.pl/ ─ Archiwum cyfrowe), що значно розширює джерельну базу попередніх досліджень. Окрім посилань в окремих статтях, третій том монографії додатково містить два повних інтерактивних інвентарі (в алфавітному порядку): 5 опису 26 фонду та 1 опису фонду Р-119 із лінками на всі особові справи. Там теж додані детальні правила транслітерації й транскрипції прізвищ, написаних кирилицею, які прийняті для всієї монографії. У випадку українських та російських історичних імен і прізвищ або тих, які вже відомі у польському варіанті, використовуємо польський варіант їх написання (див. інвентар 5 опису 26 фонду – Державний архів Львівської області – DALO). У випадку українських та російських імен і прізвищ, які фігурують в інвентарі, підготовленому українською мовою в Архіві Львівського національного університету ім. Івана Франка (див. інвентар 1 опису фонду Р-119 ─ ALUNIF), полонізовано лише закінчення, напр., прізвища, що закінчуються на –ський, –цький (отримують закінчення –ski, –cki, напр.: Полянський ─ Polanski), прізвища, що закінчуються на –ий (-iй) (отримують закінчення –y, напр. Мудрий ─ Mudry), прізвища, що закінчуються на –ць (отримують закінчення –ć, напр. Куровець ─ Kuroweć). Натомість імена залишаються в оригінальному варіанті.
Більше інформації розміщено в е-book Alma Mater Leopoliensis. Dzieje humanistyki lwowskiej 1661-1946 (Alma Mater Leopoliensis. History of the Lviv Humanities 1661–1946).
Монографія створена у рамках конкурсу під назвою “Національна програма розвитку гуманітаристики ‒ Національна спадщина I/2017 (0170/NPRH6/H11/85/2018)”, оголошеного Міністерством науки і вищої освіти, та реалізованим Інститутом польської філології Вроцлавського Університету.
Анна Домбровська
Гелена Сойка-Машталеж